Історія псевдо-релігійних вчень, які періодично виникали в Україні, свідчить лише про одне – усі вони базувались на тотальному підпорядкуванні послушників т.зв. «вчителю-месії», сповідували невизнання державних органів як таких, проповідували повне відречення від сім’ї і оточення, натомість занурюючи прихожан в тенета розпусти, блуду, шахрайства, наркоманії та інших тяжких гріхів.
Для прикладу, пригадаємо коротко, що із себе представляло т.зв. «Біле братство» або «ЮСМАЛОС» — тоталітарна секта, яка виникла в Україні у 90-х роках минулого століття. Саме восени 1993 року жінка на ім’я Марина Цвігун, вона ж Марина Мамонова-Цвігун-Кривоногова-Ковальчук, оголосила себе Марією Деві Христос і закликала всіх об’єднатися в «Біле Братство» перед наближенням кінця світу. Марина Цвігун. Створена організація була в 1990 році зусиллями кандидата технічних наук Юрія Кривоногова. За десять років до цього він почав проводити розробки психотропних методів впливу на людей на спецзамовлення центру психотроніки КДБ.
За деякими даними, Кривоногов добре володів біоенергетикою і гіпнозом, здатний досить швидко нейтралізувати і підпорядкувати волю людини. У 1990 року він познайомився з майбутньою Марією Деві Христос – Мариною Цвігун. Після знайомства з Кривоноговим Марія Цвігун залишила сім’ю і пов’язала своє життя з самопроголошеним «Іоаном Петром». Адептів секти переконували в тому, що час існування людства добігає кінця і саме через це їм потрібно відмовитись від будь-яких благ цивілізації, відректись від сімей і повністю приготувати себе до кінця світу. За допомогою методів активного психічного впливу організатори домагалися від своїх адептів шаленого фанатизму. Майже третину всіх адептів складали молоді люди у віці до 30 років. Структура «Білого братства» була суворо засекречена і побудована за образом таємних масонських товариств. Послушники, перебуваючи в трансі, піддавались масовим оргіям із вживанням психотропних і наркотичних речовин. Після численних погроз самоспалення і безладів у християнських храмах адептів «Білого братства» (понад 600) було затримано правоохоронними органами, а коли у визначений лжепророками час кінець світу так і не настав, прихильники секти прозріли, при цьому розповідаючи про те, як вони під гіпнозом виносили коштовності з дому, як вдавались до масових сексуальних оргій під впливом наркотиків, були готові до смерті заради культу. Історія завершилась тим, що у лютому 1996 року Київський міський суд засудив Марину Цвігун до 4 років позбавлення волі, а Юрія Кривоногова – до 7 років.
Такий детальний екскурс в історію тоталітарної секти був зроблений не випадково, адже усе вищеописане дуже добре дає уяву про те, як діяв так званий буддистський Орден знешкодженого 9 грудня 2015 року «Лісника»-Мужчіля-Амірова-Дорже Жамбо-лама, який у 1988-му році проголосив себе главою Духовного управління буддистів України. Того самого «Лісника», якого диванні патріоти встигли проголосити «мучеником» та «героєм України».
Чи не видаються дивними вам такі численні співпадіння? Орден «Лісника» «Лунг-жонг-па» створено у 1988 році, як і «Біле братство» Кривоногова, коли в Союзі усіма релігійними справами заправляв всесильний КДБ, без патронату якого новоспечений лама одразу ж був би відправлений на лісоповал. Численні й мало кому відомі імена-псевдоніми, як у Марії Цвігун, так і у Олега Мужчіля. Закрита тоталітарна структура організації, прекрасне володіння психогіпнозом і методами нейрон-лінгвістичного програмування, т.зв. «НЛП», розробкою якого займались саме спецлабораторії КГБ.
Нав’язування послушникам повного підпорядкування верховному вождю, залучення їх до сексуальних оргій та наркоманії, втягування молодих жінок, а не виключено, що й дітей, до проституції – ці злочини були, як з’ясувалось, притаманними як для «Білого братства», так і для «Лунг-жонг-па».
В оточенні ордену, який був заснований Мужчілем в смт.Ольгінка Донецької області, а також
серед місцевого населення, переважно православного, ширились чутки, що базувались на свідченнях «визволених» родичами адептів, про збоченість Джамбо-лами і його причетність до розбещення малолітніх, які потрапляли в тенета ордену під впливом одурманених гіпнозом батьків, здебільшого – малозабезпечених і безхатченків. Зокрема, Мужчіль і наближений до нього послушник-монах ордену на прізвисько «Салчен» всіляко заохочували послушників секти до відвідування будівлі «храму», де уже під впливом масового або індивідуального гіпнозу спонукали до проституції та гомосексуалізму.
У той же період, а саме у 1999 році, як свідчать очевидці подій, Олег Мужчіль у Донецьку познайомився із неповнолітньою місцевою мешканкою «Ю», яка під психологічним впливом лами — «Лісника» винесла з дому усі гроші та коштовності, що були передані Мужчилю ніби то в якості подарунку буддистській громаді. Згодом «Ю» уже стала не тільки джерелом фінансового збагачення «Лісника», а й його черговою коханкою.
Таких реальних, але утаємничених від суспільства, фактів щодо «духовної» діяльності «псевдопатріота» чимало, однак найбільше обурення викликає його потяг до малолітніх дітей, які потрапляли в оточення псевдо-лами за сприяння одурманених дітей.
Саме таким способом Мужчіль увійшов в довіру до сім’ї господаря квартири на Оболоні, де виховувався семирічний хлопчик. Спочатку психологічно закабаливши батьків, «Лісник» почав поступово «опрацьовувати» дитину, — то дозволяючи гратися йому бойовою зброєю, що у хлопчиків викликає чимале захоплення, то взагалі виїжджаючи з ним без супроводу батьків на, ніби то, стрільбища. Це тільки інформація з оточення самого «Лісника», яка, в загальному аспекті, має право на розгляд.
Без висновків, але з акцентами та застереженнями. Тоталітарні секти, які створювались за принципом «Білого братства» чи псевдобуддистського ордену Мужчіля «Лунг-жонг-па» ставили за мету виключно безапеляційне підпорядкування адептів месії, яке супроводжувалось, як правило, не тільки духовною, а й чисто фізіологічною залежністю. Не є таємницею, що без психологічного впливу і НЛП такі закриті секти не можуть функціонувати успішно, а при їх застосуванні людина втрачає контроль над власною свідомістю і вчинками.
Історія з псевдо-ламою Мужчілем-«Лісником» залишає чимало запитань без відповіді, однак з логічним завершенням. Будь-яка секта врешті-решт вступає на шлях протидії, агресії чи терору. А це, попри усі попередньо декларовані благі наміри, зумовлює ідеологічну чи релігійну нетерпимість, спрагу до насилля і, як наслідок, людські жертви. Фанатики і сектанти ніколи й ніде, у жодній країні, за всю історію людства ще ніколи не сприяли розвитку і процвітанню, натомість призводили до численних людських жертв і хаосу. Сподіваюсь, в Україні це уже не повториться.
